5 березня виповнюється 65 років від дня героїчної загибелі у боротьбі з московсько-більшовицькими окупантами генерал-хорунжого, головного командира Української Повстанської Армії, голови Генерального секретаріату Української Головної Визвольної Ради Романа Шухевича .

Постать цього безстрашного вояка є, безперечно, однією із найвизначніших не лише в історії минулого століття, а й в усій багатовіковій історії визвольних змагань за українську державність. Відважний, зі сталевою волею, наділений великим стратегічним розумом, прихильник жорсткої військової дисципліни в умовах підпілля, він передусім був великим життєлюбом, без краю закоханим у людей. Шухевич ненавидів покору, в'язницю та смерть. У той же час без сумнівів, без найменшої задуми поклав своє життя за волю українського народу, за його суверенне державне існування і розквіт. Саме ця ідея стала змістом боротьби Романа Шухевича. Він став центральною фігурою та натхненником визвольних змагань багатотисячної УПА, широкого збройного підпілля, підпільної ОУН та мільйонів українців проти німецько-гітлерівських та московсько-більшовицьких окупантів, в обороні рідного народу від жорстокого терору та грабунку. Він віддав своє життя за визволення України з-під чужоземного панування, за побудову на українських землях незалежної соборної держави зі справедливим та передовим політичним та суспільно-економічним устроєм.

Ми вшановуємо справжнього Героя України, схиляємо голови перед його мужністю, перед його жертовністю, перед його вірою врешті-решт у горду вдачу українського люду.

І сьогодні ми горді з того, що тисячі молодих українців наслідують приклад мужнього патріота України Романа Шухевича, захищаючи незалежність України на її східних кордонах.

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!